Між світовими війнами (1919–1939)
Перед транспортуванням на Соловки в’язні проходили через пересильний пункт у м. Кемь на Поповому острові.
З 1895 р. товариство "Просвіта" знаходилось у колишньому палаці Любомирських (тепер площа Ринок, 10) в м. Львові.У часи польської окупації Галичини Товариство часто зазнавало нападів та руйнувань, вчинених польськими шовіністичними організаціями.
Більшовицька армія Семена Будьонного зайняла значну частину Галичини й Волині та через Замостя прямувала на Варшаву. Після перемир’я 18 жовтня 1920 р. між Польщею та більшовицькою Росією значна частина території України опинилася під владою Москви.
Тіла дітей, померлих від голоду на поч. 1920-х рр. У рамках політики «продрозкладки» більшовики проводили масове вилучення продовольства в українських селян. У зв’язку з посухою 1921 р. та через масове пограбування селянства у 1922 р. у східних та південних губерніях України голодувало 7-8 млн осіб.
Внаслідок насильницької колективізації, що супроводжувалась примусовим вилученням продовольства, на початку 1930-х рр. в Україні відбувались численні стихійні виступи і повстання проти більшовицької влади. Незадоволених арештовували та жорстоко карали.
Пацифікація – каральна акція польської влади проти українського населення Галичини, що супроводжувалась масовими арештами, закриттям і руйнуванням українських установ. Охопила 450 населених пунктів у 16 районах Галичини в період з вересня по кінець листопада 1930 р.
Будівля Академічного дому у Львові (тепер вул. Коцюбинського, 21) була власністю Наукового товариства ім. Т. Шевченка і використовувалась як помешкання для студентів львівських ВНЗ. У 1922 р. польські шовіністичні організації здійснили низку нападів на українські культурно-освітні організації. Внаслідок вибухів бомб було пошкоджене і Наукове товариство ім. Т. Шевченка.
ВЧК (рос. Всероссийская чрезвичаная комиссия) – карально-репресивний орган більшовиків, утворений для боротьби з «контрреволюцією та саботажем». Існував з 1917 по 1922 рр. В Україні ЧК причетна до масових каральних акцій.
У рамках політики «продрозкладки» більшовики проводили масове вилучення продовольства в українських селян. У зв’язку з посухою 1921 р. та через масове пограбування селянства у 1922 р. у східних та південних губерніях України голодувало 7-8 млн осіб. Померлих від голоду ховали у спільних братських могилах.
Відповідно до постанови ЦК ВКП(б) СРСР від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» в Україні були ліквідовані заможні й економічно самостійні селянські господарства.
У рамках антирелігійної кампанії в СРСР та в процесі ліквідації УАПЦ храми, які не були знищені, більшовики перетворювали на установи культурного і господарського призначення.
У 1923-1933 рр. на Соловецьких островах діяв Соловецький табір особливого призначення («СЛОН»), де активно використовувалась праця в’язнів на промислових об’єктах. На базі монастирського шкіряного промислу у 1924 р. було утворене механізоване промислове підприємство, де працювали в’язні.
45 представників української інтелігенції було звинувачено у причетності до т. зв. «Спілки визволення України» (СВУ). Публічний судовий процес над СВУ відбувся в Українській державній столичній опері (тепер Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка).
