Публікації

Незалежна Україна у спадок від історії свого поневолення отримала багато недосліджених та дискусійних тем. Тюрми, ґетто, концтабори, місця масового винищення людей – монументальні свідки злодіянь тоталітарної влади. Станом на сьогодні виникла необхідність у фаховому вивченні тем, що тривалий час знаходилися під грифом "таємно".

Ми прагнемо розсекретити й деміфологізувати українську історію за допомогою зібраних нами документів і фактів, а також наших дослідницьких проектів.

Якщо Вас цікавить профільна тематика Музею, пошук і встановлення історичної правди – охоче запрошуємо до співпраці. Пропонуємо дослідникам використовувати цифровий архів Музею. Чекаємо на Ваші праці за адресою: research@territoryterror.org.ua (у темі листа просимо вказати "публікація").

Вимоги до оформлення тексту публікації на сайт "Територія Терору"

Діяльність оборонних організацій в СРСР
у 1920–1940-х рр.

Оборонно-масовий рух у Радянському Союзі виник та розвинувся у міжвоєнний період. Його появі сприяли ідеї лідера більшовиків В. Леніна. Теоретик російського більшовизму закликав робітників і селян готуватися до відсічі можливій агресії зі сторони «імперіалістичних» країн, чим пояснював важливість оволодіння військовою наукою. На основі аналізу економічних, політичних, ідеологічних і воєнних факторів, наявних у будь-якому воєнному зіткненні, він сформулював важливе методологічне положення про те, що у війнах за перемогу бореться не тільки армія, але й народ, і що війни безпосередньо пов’язані зі всіма сферами суспільного життя [1].

Комсомол як складова тоталітарної системи влади в СРСР

Історія комсомолу починається 29 жовтня 1918 р., коли в Москві з ініціативи більшовиків був проведений І Всеросійський з’їзд спілок робітничої та селянської молоді. Тоді був заснований централізований орган керівництва молодіжними організаціями у Країні Рад – Російський комуністичний союз молоді (РКСМ, від 1926-го ВЛКСМ). Його створення, за задумом більшовиків, насамперед мало сформувати базу виховання й підготовки «бойового резерву» для Компартії.

Переходи галичан на Закарпаття у вересні 1938 – березні 1939 рр.

Надання крайової автономії Підкарпатській Русі та призначення наприкінці жовтня 1938 р. прем’єр-міністром краєвого уряду лідера українофільського напрямку А. Волошина викликали надзвичайний ентузіазм серед українців Галичини. На підтримку закарпатських українців різні політичні сили сусіднього краю організували маніфестації та демонстрації. З одного боку, це були представники поміркованого табору – УНДО та Фронт національної єдності Д. Палієва, з іншого – радикальна течія, очолювана ОУН. Перші підтримували гасла автономії Підкарпатської Русі в межах федеративної Чехо-Словаччини, другі прагнули повної незалежності краю і розглядали це як крок до соборної української держави [1].

Українське питання на порядку денному країн Заходу під час Другої світової війни та в повоєнні роки

Місце України на ментальній мапі Західної Європи належить до маловивчених тем минулого. Запізніле формування модерної нації та державності, тривале перебування в тіні сусідів спричинилися до того, що про Україну на Заході тривалий час взагалі нічого не знали, або знали вкрай мало. У ХХ ст. історики називають декілька спалахів зацікавлення українським питанням у світі. Один із них відбувся в роки Другої світової війни та геополітичних змін першого повоєнного десятиліття.

Екологічна політика в радянській Україні,
2-а пол. 1940-х – 1-а пол. 1980-х рр.

Сучасні екологічні проблеми України значною мірою пов’язані з радянським тоталітарним минулим. Тривалий час комуністична влада систематично винищувала природу для досягнення своїх цілей. Після Другої світової війни техногенне навантаження на природу в Україні суттєво зросло. Це було пов'язано з масштабною розбудовою у Радянському Союзі військово-промислового комплексу та індустріальної бази як її осердя. Водночас відставання від Заходу за рівнем економічного розвитку спонукало комуністичне керівництво до нещадної експлуатації природних ресурсів, щоби подолати технологічну прірву з капіталістичними країнами. Жертвою модернізації по-радянськи стала природа.

«Український П’ємонт у Карпатах»: українське питання в західному дискурсі 1938–1939 рр.

За підсумками Мюнхенської конференції 29-30 вересня 1938 року, в якій взяли участь Великобританія, Франція, Німеччина та Італія, був укладений договір про передачу Судетів Третьому Рейху. Таким документом західні держави засвідчили політику «умиротворення» країн-агресорів у Європі. Лондон і Париж фактично погодились визнати Центральну Європу «внутрішнім доменом» гітлерівської Німеччини, а її експансію на схід – «природним процесом». Чехословаччину залишили на поталу країнам-сусідам.

1-6 7-12 13-18 19-24 25-30 31-36 37-42 43-48 49-54 55-69