Публікації

12 серпня 1941 р. на територію Дніпропетровської області ввійшли німецькі війська, а 26 серпня танкова група під командуванням Е. Клейста захопила м. Дніпропетровськ. 4 жовтня після півторамісячної оборони німці окупували м. Запоріжжя. Спочатку керівництво в областях належало військовим адміністраціям, а з 15 листопада було запроваджено цивільне управління і встановлено адміністрацію рейхскомісаріату «Україна». На території Дніпропетровської та частини Запорізької областей (загальна площа – 52,398 кв. км, населення – 2 тис. 373 осіб) був утворений генеральний округ «Дніпропетровськ», що поділявся на 16 частин. Центром округу стало м. Дніпропетровськ. Окрім німецького окупаційного апарату німці створили органи місцевого самоуправління – громадські, районні, сільські та міські управи. Восени 1942 р. інша частина Запорізької області відійшла до генерального округу Таврія-Крим із центром у м. Мелітополь.

До популярних напрямків соціально-гуманітарних досліджень в Україні віднедавна належить метод усної історії, головним предметом вивчення якого є суб’єктивний досвід окремої людини. Цифрова революція кін. ХХ – поч. ХХІ ст. і наявність багатьох невивчених пластів «репресованої пам’яті» у посттоталітарному українському суспільстві сприяли активному залученню усноісторичного методу для розробки різних тем з історії минулого століття (досвіду тоталітаризму, війни, окупації, репресій, колективізації, Голодомору, депортацій, національно-визвольних рухів тощо).

На межі 1940–1950-х рр. у радянському тоталітарному суспільстві з’явився новий феномен, породжений культурними віяннями з країн Західної Європи та США. Його пов’язують із виникненням молодіжної субкультури, яка, за карикатурним висловом радянського критика Дмитрія Бєляєва, отримала назву «стиляги». Термін з лексики музикантів-джазменів позначав практику наслідування чи копіювання еталонів західноєвропейської й американської культури та способу молодіжного життя.

Нацистська окупація Житомирської області тривала з 2 липня 1941 р. до 12 листопада 1943 р. та з 18 листопада до 13 грудня 1943 р. Повністю територія краю була звільнена від німецьких військ 31 грудня 1943 р. У 1941–1943 рр. Житомирська, північні райони Вінницької (із м. Вінниця) областей та південні райони Поліської області БРСР (із м. Мозир) входили до складу генерального округу «Житомир» з центром у місті Житомир. 

Організація українських націоналістів (ОУН) позиціонувала себе як загальноукраїнська підпільна організація, принциповою засадою діяльності якої мала стати соборність. У міжвоєнний період ОУН зростала на західноукраїнському ґрунті, а спроби полковника Є. Коновальця утвердитися у підконтрольній більшовикам Наддніпрянській Україні в 1930-х рр. успішними не були.

У 1946–1947 рр. центральні, південні та східні області УРСР охопив голод. За деякими ознаками це лихо стало повторенням Голодомору 1932–1933-го: позбавивши селян елементарних засобів до існування, сталінський режим знову штучно створив умови для масового вимирання населення. Низка дослідників, зокрема Й. Антохій, І. Білас, В. Пахаренко, О. Веселова називають повоєнний голод геноцидом щодо українського народу, вчиненого для покарання українців за «недостатній ентузіазм» під час Другої світової війни.