30 червня 1940 р. слідчий
Управління НКВС по Львівській області сержант Степаненко підписав постанову про
арешт 45-річного біженця Міхеля Соломоновича Табака, який мешкав у Львові,
проте не мав жодних документів на право проживання в СРСР і не був офіційно
працевлаштованим. Такі люди вважались в СРСР небезпечними, адже, за словами Тимоті Снайдера, «це означало, що вони не сприймають радянську систему, а крім того,
становлять проблему для радянської бюрократії». Більше того, в них вбачали
потенційних шпигунів та диверсантів. Саме наприкінці червня 1940 р. відбулась третя
хвиля радянських депортацій «соціально небезпечних елементів», що стосувалася
передусім біженців. В західних областях УРСР та БРСР її жертвами стали 80,6
тис. осіб, понад 84 % з яких становили євреї. Найбільше, майже 33 тис. осіб,
було депортовано з території Львівської області. Невідомо як Табаку,
австрійському єврею та уродженцю Відня, вдалося уникнути депортації, але його
арешт безперечно був продовженням боротьби із біженцями по-радянськи.
Життєпис Табаки виглядає цілком невинно.
Після закінчення 8-класної школи у 1909 р. впродовж чотирьох років він був
учнем ювеліра, а з 1913 р. й сам почав працювати за цією спеціальністю. У 1916-1918 рр. служив рядовим у 8-му піхотному
полку австро-угорської
армії, брав участь в
боях на Італійському та Румунському
фронтах. Два
післявоєнні роки Табаа був безробітним, однак вже в 1920 р. влаштувався на
роботу ювеліром і провів за цим заняттям більшу половину свого життя. У 1938 р.,
після аншлюсу Австрії і запровадження
нацистського антиєврейського законодавства, він знову став безробітним. Втрата
роботи виявилась лише початком його поневірянь, що набули більш загрозливих
форм із початком Другої світової війни. Про ці події сам Табак
свідчив 29 серпня 1940 р. під час допиту, єдиного за весь час слідства, наступним чином: «За наказом німецької влади, 20 жовтня 1939
року прибув на вокзал м. Відень, звідки під приводом того, що їдемо на роботу в
колишню Польщу, нас довезли до ст. Нисько[1]. Потім відвели під конвоєм на
відстань 5-6 км від ст. Нисько, зупинили в лісі і один німецький гестапівець
сказав нам, щоб ми йшли на схід до рад. кордону, перейшли його і залишились жити в Рад. Союзі. При чому попередив, якщо хто повернеться, той буде
розстріляний». Очевидно, що іншого виходу у них не було і 29
жовтня 1939 р. Табака в складі групи із близько 300
осіб перейшов німецько-радянський кордон в районі містечка Синява[2]. Радянські прикордонники їх спершу затримали, але після реєстрації відпустили
на всі чотири сторони. Вже 1 листопада 1939 р. Табак прибув до Львова, сподіваючись влаштуватись на роботу до ювелірної
майстерні. Однак всюди, куди б він не звертався, отримував
відмови, мовляв, «таких
спеціалістів дуже багато, а роботи немає». Перешкодою було й те, що Табак,
як сам зізнавався, абсолютно не знав російської мови. Без цього в
підрадянському Львові ні офіційної роботи, ні яких-небудь документів він дістати
не міг. Врешті йому вдалося нав’язати знайомство з якимсь Шапіро, домоуправителем,
який, крім іншого, мав наглядати за одним з міських садів. Цю роботу він і
запропонував виконувати Табаку. Натомість постачав його харчами і поселив в
будинку № 92 по вул. Святої Софії[3]. За цією адресою Табак і був заарештований НКВС.
Наприкінці допиту Табак заявив слідчому лейтенанту Бабаєву: «Я бажаю тепер повернутись в м. Відень до
рідних, аби звідти з донькою та рідними виїхати в Америку». Однак, його долю було вже вирішено. Того ж дня,
29 серпня 1940 р., слідство в справі
Табаки закінчили. Зі
Львова його було етаповано до Волзького табору НКВС. Остаточне
рішення у справі Табака були винесено Особливою нарадою при НКВС СРСР лише 18
квітня 1942 р.: «за
нелегальний перехід держкордону і як соціально небезпечний
елемент – ув'язнити у виправно-трудовому таборі строком
на п'ять років, враховуючи строк з 30-го червня 1940 року». Вже за три місяці, 21 липня 1942 р., він помер у тому таки Волзькому таборі.
Пройшло ще понад півстоліття,
допоки 21 лютого 1997 р. рішенням президії Льівського обласного суду справу Табаки
було закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Так, вітчизняна
бюрократія нарешті поставила крапку в історії віденського ювеліра, єдиному
бажанню якого – об’єднатись з родиною та знайти місце для спокійного життя – не
даливтілитись нацистський та радянський режими.
Підготував Андрій Усач, науковий співробітник музею
Використані джерела та література:
Архів управління СБУ в Львівській області, Спр. П-9967. Архівно-кримінальна
справа по звинуваченню Табака М. С.
Баран В., Токарський В. Україна:західні землі, 1939-1941 рр. – Львів:
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2009.
Гриневич В. Неприборкане різноголосся: Друга світова війна і
суспільно-політичні настрої в Україні, 1939-червень 1941 рр. – Київ;
Дніпропетровськ: Вид-во «Ліра», 2012.
Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним. – Київ:
Грані-Т, 2011.
