Музей "Територія Терору" | Очевидці | Біографія

1926 р.н. – Текля Тихан (Костинюк)

Народилася 28 липня 1926 р. у с. Кути Станіславського воєводства (тепер Івано-Франківська область). Батьки Теклі померли (до 1936 р.), після чого дівчинку виховувала тітка. У квітні 1940 р. 13-річну Теклю разом з тіткою і тітчиним сином примусово депортували до Казахстану. Депортовані опинилися на поселенні у с. Троєцкоє Чарського району Семипалатинської області. Навесні 1941 р. тітка Теклі отримала дозвіл повернутися на Батьківщину. У червні того ж року родина приїхала в Україну. Під час нацистської окупації Текля навчалась у промисловій школі м. Коломия. 1942 р. вступила до Юнацтва ОУН, отримала псевдо «Наталка». Згодом працювала на пошті в Косові і, водночас, була зв’язковою на Косівщині. У серпні 1945 р. заарештована в лісах поблизу м. Кути. Перебувала під слідством у Кутах, потім – в Коломиї. В листопаді 1945 р. «Наталку» засудили до 10 років виправно-трудових таборів. Декілька місяців знаходилась у Пересильній тюрмі № 25 м. Львова. У травні 1946 р. була етапована до Красноярського краю (Сибір), де працювала на лісоповалі. 1950 р. переведена в табори особливого режиму у Балхаші (Казахстан). У жовтні 1954 р. була звільнена. Деякий час жила в Караганді (Казахстан). Там одружилася з колишнім політв’язнем Олексієм Тиханом. 1966 р. родина повернулась в Україну та оселилася у м. Калуш Івано-Франківської області. Тепер Текля Тихан мешкає у Львові.

Уривки зі спогадів:

Дорога до Казахстану, 1941 р.

«Останній час, три дні, тетка, я і Орест, брат цей, не їли нічо вже. І води тоді не давали, і нічого не було. Уночі поїзд стоїть, конвой стукає уночі молотком деревляним по вагоні. Чергував хтось у вагоні, і мав сказати своє прізвище, і сказати, шо в вагоні всьо в порядку. Для гумору скажу: з Дрогобиччини їхала така бідна дівчина старша. І вона чергувала, коли конвой гримнув у двері. А її прізвище було Когут, прізвище її з Дрогобиччини. Вона бідна схопилася: «Когут-курка, всьо в порєдку!» Ну це нам було радість, бо ми мали шо говорити. І «когут-курка» ще й до сьогодні пам’ятаю. Тоді вдень конвой відкривав двері трошечки… такі паквагони мають двері, відсував і дивився на всіх, питався, чи всі живі. А ми сиділи з братом на цім верхнім, та й притулилися до тетки, та й плачем – третій день нічо в роті не мали. А він каже: «Чого плачуть?» Якийсь молодий конвоїр, до речі, з Східної України він був. – «Чого вони плачуть?» А люди кажуть: «Вони вже третій день нічого не їли». Він замкнув двері, пішов і, знаєте, ці військові мали такі «менажерки» чи як то, такі, як котелки. Як вони називаються, не пам’ятаю. Приніс кип’ятку і подав. Але як подавав, то зиркнув туда і туда по поїзді, бо він не заходив у вагон. І подав – люди вилляли, бо банячки ми мали, взяв хтось таки. І ми пили ту воду. То була переварена кип’ячена вода, і то нас урятувало.»

Перебування в тюрмі м. Коломия, 1945 р.

«У нашій камері було дев’яносто чоловік. Камера така, як ця хата. Така, бо посередині головами докупи, а звідтам і звідтам – голови, і тут – ноги наші разом. Так ми спали, на команду обертались. Приводять нове поповнення в камеру. Така жінка не дрібонька, а міцна, вагітна. Знаєте, як їй тяжко. Камера, дев’ятдесят чоловік, а там вікно. Тут собі «фольскдойч». Знаєте, шо це були? Це більше поляки, мали претензії до німецького кореня, ніби вони німці звідкись взялися. І вони називались «фольксдойчери». Їм привілеї, німці то-то-то, і москаль їх посадив. Давали їм по тому три роки, але у зв’язку з закінченням війни їх випускали додому. І ці «фольскдойчери» собі коц, отак як є коц, так вони раз, як є четверо, так є ото коц – і то було їх місце. Наші дівчата на команду оберталися, і ледве дихали. А ця вагітна жінка! Ця Оленка, і я, і Сальваровська – нас привели, то ми у дверах були, бо вже місця нігде не було. Ми скорчені у дверах. Кажемо: «Посуньтеся, шоб вагітній було таке місце, як ви собі повибирали». Але де «фольскдойч»-поляк буде українці! Ну вагітна жінка, а ти так же жінка, та дівчина, чи яка там біда. Ні! Бідна жіночка отак втиснулася. Ми кажемо: «Ви сидіть там під вікном». У ногах, не під вікном. Оленка… А там «параша» у куті. Знаєте, шо це «параша»? Туалєт наш. І там взуття. Було нас багато, шо ми не мали взуття, а такі німецькі з деревляною підошвою черевики, багато було. Ну й таке взуття. Ми все там біля «параші», бо не було де. Під голови не будем, все-таки то взуття. Дивлюся, ми сидимо, Оленка (сопе – авт. ).  – «Шо ти, Оленко, сапиш?» Ну як? Шо наша жінка вагітна має сидіти у ногах «фольксдойча»? Не буде так. Тягне вона, та й я їй помагаю. Ці черевики з деревляним тим, собі під ноги. Бо вони там, а ми там сидимо. Тоді вже всі засопіли – отбой. І цій жінці сказали, шоб вона зайшла сюда до нас, аби її не вдарили. І тими черевиками у «фольксдойчерів»! Вага – то дерево, б’є, товче. Вони заайкали, застогнали. Оленка тлумить, то навіть мови, я вже не встигала за нею. Викидала ті черевики. Каже: «Щоб жінці було місце під вікном!» Крик зробили. Конвой зараз у двері: «Шо є?» Ми сидимо тихо, та й вони заспокоїлися, бо шо конвой нам зробить? Хто знає, хто кидав, шо є? Зробили місце. Жінка собі лягла під вікно. От так ми і в тюрмі мусіли боротися за таке.»

Нещасний випадок у Балхаші, 1950–1951 рр.

«У Балхаші, до речі, десь там домовилися вони з сільським господарством, шо як нам дадуть вихідний, ми підем збирати бульбу на тім сільськім господарстві. І на роботу возили нас машинами. Сідали ми так одна другій, в чотири, п’ять рядів. Як трясло, то, знаєте, шо то всьо… але машинами вже – не ногами. Повезли нас на сільське господарство кілька бригад. Коли нас уже зняли, ми хотіли накрасти трошки бараболі, аби зварити. Знаєте, як то є. Та дівчата ще голодніші є, з тих каміннів прийдуть. Але комусь удалося, комусь не удалося, це вже така дрібниця. Перша машина від’їхала. А то степові дороги, не рівні, горбисті. Коли перша машина від’їхала, знов наша машина друга. А як ми сідаєм так во в кузиво, плечима до кабіни. Тут є такий щит деревляний, за тим щитом – конвой стоїть. Два-три конвої на ту машину. То ми – друга машина і там дальше трета, четверта сформувались і рушили вже. Та перша машина поїхала, наша. А то порохи страшні, бо то степи, там копоть страшна після машини. Якась легкова напротів нас їде і махає рукою, шоб став. Конвой приказав шоферу, шофер став. Каже: «Ваша перша машина перекинулася». Він ще там розказав дальше, але наша машина. Ми приїжджаєм… Не дай, Господи, нікому це бачити. Як перевернулася – так лиш одна жива дівчина. Кілька побитих з руками, шо руки були поломлені, та й вони доконали: хто по дорозі, хто в лікарні. Вся машина «пішла спати». І там їхала одна москалька, шо звільнилася, по політичній статті вона була. Звільнилася, їхала на це сільське господарство, шо, може, там роботу дістане, вона ж не мала нікого. Лагер мала – і всьо. І вона вбита там лишилася. А ця наша одна дівчина (вона, до речі, потім була дружба мені, бо вона з Львівщини) вона почула, шо машина перевертається, і крикнула: «Перевертаємося!» І як вона з тої машини через кузово вискочила! Правда, конвой її не вбив, бо сам скакав, шоб живий лишився. І так ця машина, забрали всіх трупів, стогне, хто був ранений-побитий, страшне видовище було!»

Очевидці
1909 р.н. – Севастіян Сабол 1910 р.н. – Богдан Нуд 1910 р.н. – Теодор Фурта 1912 р.н. – Галина Дидик 1914 р.н. – Євгенія Петрів 1915–2016 рр. – Євген Проць 1918 р.н. – Ірина Шуль 1920 р.н. – Василь Левкович 1920 р.н. – Дмитро Хомин 1920 р.н. – Анна Благітко 1920 р.н. – Віра Грисина 1920 р.н. – Марта Цегельська 1920 р.н. – Ольга Ільків 1920 р.н. – Ольга Гладун 1921 р.н. – Ганна Кочина 1921 р.н. – Ярослава Левкович 1922 р.н. – Богдана Пилипчук 1922 р.н. – Богдан Габлевич 1922 р.н. – Богуслава Чорна 1922 р.н. – Варвара Макарчук 1922 р.н. – Василь Маркусь 1922 р.н. – Василь Челепіс 1922 р.н. – Григорій Книш 1922 р.н. – Зеновій Слота 1922 р.н. – Лев Лебіщак 1922 р.н. – Марія Козак 1922 р.н. – Марія Чунис 1922 р.н. – Оксана Демчина 1922 р.н. – Ольга Мороз 1922 р.н. – Степан Мазурок 1923 р.н. – Мирослав Симчич 1923 р.н. – Надія-Анастасія Ліскевич 1923 р.н. – Ольга Заболотська 1923 р.н. – Ярослава Заневчик 1924 р.н. – Роман Шумський 1924 р.н. – Богуслава Гринів 1924 р.н. – Віра Крокіс 1924 р.н. – Ганна Кабинець 1924 р.н. – Дарія Гусяк 1924 р.н. – Надія Мудра 1924 р.н. – Ольга Скіра 1925 р.н. – Ярослава Гасюк 1925 р.н. – Ганна Іваницька 1925 р.н. – Катерина Грещишин 1925 р.н. – Любомир Полюга 1925 р.н. – Марія Дідик 1925 р.н. – Марія Дужа 1925 р.н. – Ольга Годяк 1926 р.н. – Галина Труфанова 1926 р.н. – Дарія Полюга 1926 р.н. – Дарія Ярош 1926 р.н. – Марія Рубаха 1926 р.н. – Наталя Демчунь 1926 р.н. – Олександр Баран 1926 р.н. – Онуфрій Дудок 1926 р.н. – Павліна Дейнега 1926 р.н. – Стефанія Сусол 1926 р.н. – Текля Тихан 1927 р.н. - Євгенія Гимон 1927 р.н. – Євген Куцик 1927 р.н. – Богдан Ряпич 1927 р.н. – Володимир Лига 1927 р.н. – Надія Байдак 1927 р.н. – Олена Хобзей 1927 р.н. – Софія Стефанишин 1927 р. н. – Софія Якубчак 1928 р.н. – Іван Максимець 1928 р.н. – Василь Заяць 1928 р.н. – Ганна Садовська 1928 р. н. – Зеновій Розумкевич 1928 р.н. – Микола Малахівський 1928 р.н. – Роман Масюк 1928 р.н. – Теодор Полюшок 1929 р.н. – Іван Гречко 1929 р.н. – Богдан Жеплинський 1929 р.н. – Віра Дрозд 1929 р.н. – Володимир Саламаха 1929 р.н. – Володимир Семків 1929 р.н. – Ганна Бакум 1929 р.н. – Марія Лазурко 1929 р.н. – Орися Матешук 1929 р.н. – Степан Горечий 1929 р.н. – Ярослава Мельничук 1929 р.н. – Ярослава Якімечко 1930 р.н. – Любов Брух 1930 р.н. – Микола Петрущак 1930 р.н. – Мирослав Меркун 1930 р.н. – Михайло Горинь 1930 р.н. – Стефанія-Ольга Депяк 1931 р.н. - Ганна Коцюба 1931 р.н. – Іван Гуль 1931 р.н. – Василь Романів 1931 р.н. – Мирон Ткач 1931 р.н. – Остап Воронка 1931 р.н. – Стефанія Боруц 1932 р.н. – Володимир Копись 1932 р.н. - Галина Андрусів 1932 р.н – Іван Губка 1933 р.н. – Зиновія Сидор 1934 р.н. – Ірина Дудикевич 1934 р.н. – Мирослава Криницька 1934 р.н. – Петро Франко 1936 р. н. – Роман Ярема 1936 р.н. – Галина Ярема 1936 р.н. – Мар’ян Стець 1937 р.н. – Богдан Климчак 1938 р.н. – Марта Введенська 1940 р.н. – Ірина Тарнавська
Пересильна тюрма №25 Територія терору - Львівське ґетто Територія терору Територія терору
  • Музей
    • Місія
    • Візія
    • Музейний комплекс
    • Пересильна тюрма №25
    • Львівське ґетто
    • Новини
  • Історія
    • Між світовими війнами (1919–1939)
      • СРСР
        • Селянський повстанський рух
        • Голодомор 1921-1923
        • Форсована індустріалізація
        • Суцільна колективізація
        • Голодомор 1932-1933
        • Ліквідація УАПЦ
        • Політичні репресії в УРСР
        • Великий терор 1937-1938
      • Польща
        • Авторитарний режим
        • Пацифікація 1930 р.
      • Чехословаччина
      • Румунія
    • Друга світова війна (1939–1945)
      • "Перші совіти"
        • Радянська тактика «випаленої землі» 1941 року
      • Під владою Третього Рейху
        • Гітлерівський терор
        • Радянські військовополонені
        • Ґетто й акції Голокосту
        • Остарбайтери
      • Український рух Опору
    • Війна після війни (1944–1953)
      • Ліквідація УГКЦ
      • Друга колективізація
      • Голодомор 1946-1947
      • Депортації
      • ГУЛАГ
    • Хрущовська "відлига" (1953–1964)
    • Брежнєвський "застій" (1964–1986)
    • На шляху до незалежності (1986–1991)
  • Очевидці
  • Проекти
    • Жива історія
    • Урок пам’яті
    • Діалоги в музеї
    • Виставки
      • Виставка "Рідній школі – 130"
      • Виставка "Західна Україна 1939-1941"
      • "Репресованим українським родинам"
      • Особистість vs. Тоталітаризм
    • Документалістика
      • "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941 рр."
      • "Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939"
    • Загублені могили
      • Загублені могили - 2010
      • Загублені могили - 2011
    • Тіні незабутих предків
    • Місця терору
    • Міжнародні проекти
      • Пам'ять Нації
      • Невідомі герої
      • Підзамче
  • Публікації
  • Архів
    • Документи
    • Фотоархів
    • Відеоархів
    • Кіноархів
  • Ресурси
    • Он-лайн бібліотека
    • Каталог
    • Наш календар
    • Крамниця
      • Книжки, буклети
      • Сувеніри
      • Фільми, фото
    • Волонтери
  • Путівник
    • Словник термінів
    • Карта сайту
    • Партнери
    • Контакти
© 2013, Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору".
За умови використання матеріалів сайту гіперпосилання на www.territoryterror.org.ua є обов'язковим.
Powered by siteGist CMS - Web Content Management System
Партнери: